ПЛАНУВАННЯ ВИРУЧКИ ПО ГРАФІКУ ПРИЛЬОТІВ

           Пройшов рік від початку війни. За кілька тижнів до річниці я зустрічався зісвоїми друзями – чернігівськими підприємцями. Ми говорили не про втрати, хочакожен зазнав їх у тій чи іншій мірі, а  про плани розвитку наших компаній. На зустрічінас було шестеро, і всі ми поновили роботу своїх бізнесів за два – чотиримісці. Тож далі, логічно, мова про ріст і масштабування.

           Логічно для нас і, певне, вкрай не зрозуміло нашим закордонним колегам ізблагополучних стабільних економік.

           Війна йде вже рік, і, правду кажучи, прогнози щодо її закінчення доситьтуманні. Втім, український підприємець не зачаївся в очікуванні ідеальних умов.Та й чи були колись ті ідеальні умови? Буремні 90-ті, кризи 2000-х, пандемія ізрештою – війна. Кожне нове випробування робило нас сильнішими, мудрішими і щебільш винахідливими. Ми  звикли виживати,адже все наше свідоме бізнесове життя ми виживали, цей навик став звичкою, а зпочатком війни активувався повною мірою. 

           Війна – масштабна криза, ризики та ставки значно вищі, ніж за минулих криз.На зміну страху втратити прибуток або збанкротувати прийшов новий страх -втратити все, включно із власним життям. Незмінною залишається готовність українськогобізнесмена знов і знов підніматися, будувати, досягати своїх цілей.

           Розкажу історію мого друга, виробника крафтового пива, успішногоресторатора та власника мережі, до якої входило п’ятдесят продуктових магазинівна Чернігівщині. За рік до війни він провів повну модернізацію свого пивзаводу,збільшив потужності, підписав вдалий контракт, що відкривав для кого компанії шляхна  новий рівень прибутків. 2022-й длянього, як, до речі, і для більшості моїх товаришів, мав стати роком великогопрориву. Натомість, став роком великих втрат. Завод друга розбомбили вщент надругий тиждень війни. Більшість магазинів пограбували.

           В цей час він лікувався в одній із районних лікарень на Західній Україні.Після реабілітації цей відчайдушний підприємець приїхав до Чернігова, випив вмашині жменю пігулок, що їх прописав лікар перед випискою, та сам-один пішов назгарище, де ще зовсім недавно височів його модернізований завод, а ємкості булипо вінця заповнені, певне, найсмачнішим пивом в Україні. «Що ж, відбудуємо!» -знизав він плечами, дивлячись на залишки підприємства, якому присвятив 12 роківсвого життя.

           І пішов відбудовувати - у прямому сенсі слова. Домовився із іншимвиробником пива у Дніпрі про оренду потужностей. Самостійно їздив Україною таскуповував необхідні деталі для налагодження виробничої лінії. А коли першапартія пива була зварена, сів за кермо фури та самостійно повіз продукт уЧернігів – по своїх ресторанах та магазинах, які теж вдалося відбудувати. «Якщодоля дала мені шанс не перетворитися на овоч там, у районній лікарні, то іпоновити бізнес я у змозі, навіть якщо для цього потрібно повернутися на 12-13років назад», - прокоментував товариш. Що ж, новий завод він поки що непобудував, хоч і планує це зробити в найближчому майбутньому. Але до річниціпочату війни він вже вийшов на довоєнні обсяги виробництва, а на 2023-й заклавприріст 25%.

           Інший товариш із нашого бізнес-клубу розповів, як його торгівельна компаніязмінила систему планування. З десятого жовтня, коли посилилися ракетні атаки,його фахівці прив’язали план виручки до графіку «прильотів», а також склалистатистику: за якими товарами покупці повертаються після відбою тривоги, а заякими ні.  Що ви думаєте? Всі прогнозиспівпадають, бізнес працює і має робочий план, хай тепер ікороткостроковий.  

           Є різні способи ведення бізнесу: «як вийшло» (інша назва – посмертнийоблік), та «як годиться» (з плануванням). Я прихильник другого підходу – як вмирний, так і у воєнний час. Спосіб планування може змінюватися із урахуваннямобставин, але війна – не привід для запровадження посмертного обліку.

           Вже згаданий вище мій друг-пивовар розповів, що донедавна він самостійнооб’їжджав свої магазини. І кілька разів помічав, що під час відключень світлавони стоять темні, хоча всі обладнані генераторами. «Чому?» - здивовано запитаввін співробітників. «У темряві пиво краще продається! Вмикаємо світло – продажіпадають», - відповіли йому. Можна довго шукати, де тут логіка. Але мова не прологіку, а про ведення бізнесу під час війни. І якщо є такі дивакуватізакономірності, їх потрібно враховувати.

           24 лютого 2022 року завод моєї компанії PetTechnologies у Чернігові зупинився надва місяці. Перегорювали, перебоялися і повернулися до роботи, хоча багато щозмінили в процесах. Насамперед – планування. Раніше на початку року ми склалиплан, а потім корегували його на щорічній стратегічній сесії в липні. Теперкоригуємо щокварталу. Але головне, що план є. Коли топ-менеджмент показав мені планна 2023 рік, я спитав: «Ви серйозно? Готові під цим підписатися?» Хлопціпідписалися. До війни це був би песимістичний сценарій, але тепер – вкрайоптимістичний, враховуючі всі труднощі, породженні війною. Насамперед,пов’язані із експортними ринками – люди бояться платити наперед в Україну. «Неподумайте, ми всі за вас. Але що буде, якщо ми заплатимо, а з вашимзаводом….щось станеться?» - абсолютно логічне зауваження, чи не так?

           Зірвалися контракти з ЮАР, до яких ми йшли три роки, кілька контрактів зЛатинською Америкою. Але ж це не привід для відчаю. Що робимо? Вперше в історіїкомпанії випускаємо готові машини, відправляємо в Австрію, а звіти продаємоклієнтам. Найскладніше у нашому бізнесі те, що вироби не серійні – кожну машинуми виготовляли під конкретне замовлення. Формувати склад, враховуючи розмаїттямоделей та собівартість однієї машини в середньому 200 000 євро  - вкрай складне завдання. Із хорошого – зрісвідсоток українських клієнтів, які під час війни зрозуміли, наскільки зручнішепрацювати з українським виробником, тому що він  одразу приїде і швидко все налаштує. Доприкладу, нещодавно машину, яку ми готували для США, але так і не продали,купила у нас українська компанія.

           В річницю російського вторгнення ми виконували доволі складне замовлення дляклієнта із Саудівської Аравії. Це форма для дуже рідкісноїіталійської машини Sacmi. Вона містить у одній формі одразу два гнізда.Всього таких ми зробили 13. Ця машина видуває близько 50 тисяч пляшок на годину(дві величезни фури за годину роботи). Така відповідь ворогу на річницю від українського бізнесу. 

           Є думка, що післязавершення війни років п’ять в економіці буде просадка. Я з цим категорично непогоджуюся. На нашій зустрічі підприємців я запитав: «Хлопці, чому ми з вами поновилироботу своїх компаній за чотири місяці, а інші підприємці чекатимуть п’ятьроків?» Не будуть!