14.05.2023
ЧЕСНИЙ І ЗБАЛАНСОВАНИЙ КОНТЕНТ
Жадібно Жити Життя — цьому правилу «трьох Ж» сильні духом, сміливі та енергійні люди залишаються вірними навіть під час війни. У чому їхній секрет і як цьому навчитися у найстрашніший період історії? Про це ми поговорили під час нашого спільного ефіру в Instagram — соцмережі, яка за майже рік війни стала індикатором психологічного стану багатьох українців, барометром рівня горіння, переживання почуття провини та синдрому того, хто вижив.
Один із головних висновків цієї розмови: люди, які дотримуються правила «трьох Ж», не бояться бути щасливими, і вони досить сміливі, щоб не соромитися говорити про це у своїх соціальних мережах. Щобільше, вони розуміють, що чесний та позитивний контент може стати точкою опори і для тилу, і для фронту.
Багато користувачів соцмереж притихли з початком війни. Якщо на їхніх сторінках і з’являється якийсь контент, то це репости новин або повідомлення, повні горювання, ненависті, страждання. Вони не викладають у мережу своє справжнє життя, навіть якщо (особливо, якщо!) це спокійне, безпечне життя, сповнене щасливих моментів. Чим далі вони від горя та страждання, тим сильніше в них переживання провини за свій добробут. Демонстрація нормального, а тим більше радісного життя, на їхню думку, недоречна і може стати тригером для інших.
Цікаве спостереження: соціальні мережі знову тиснуть на людину шаблонами та продукують у ньому почуття неповноцінності та невідповідності. Якщо раніше демонстрація розкоші та гіпертрофованої ідеальності (умовні 90−60−90 у всіх сферах життя) нагнітала в споживачі контенту відчуття недостатності: недостатньо красивий, розумний, багатий, успішний тощо, то тепер на зміну всьому цьому прийшла інша біда: я недостатньо сильно горюю; недостатньо перерахував грошей на армію; недостатньо переживаю жах війни.
Дівчина не запише stories в Instagram з немитою головою та мішками під очима. Для початку вона вкладе волосся і зробить макіяж, сяде в авто або з філіжанкою кави влаштується за столиком симпатичного закладу. Так і новий «тренд» не приймає контенту «без макіяжу»: якщо нещастя, то у перебільшеній формі, як і волонтерство, донати чи ненависть до ворога або інодумця.
На тих, хто слідує цьому тренду і лицемірить у соцмережах, лежить більше відповідальності за контент, що публікується, ніж на людях, які досі постять радісне і яскраве життя, ніби не помічаючи війну. Другі все ще перебувають на початковій стадії ухвалення — у запереченні. Їхня психіка відмовляється приймати реальність і адаптуватися до нових умов. Перші ж, які часто вже адаптувалися, або дійсно не дозволяють собі Жити, або кривлять душею. У будь-якому разі, цим вони несвідомо шкодять не лише собі, а й тим, хто їх читає чи дивиться.
Людська психіка не пристосована до перманентного горювання. Якщо ми посилатимемо своєму мозку нескінченне почуття нещастя, він забуде про нейромедіатори щастя. Накопичення горя загрожує емоційним вигорянням, виснаженням, депресивним епізодом, а потім і депресією. Щоб цього уникнути, дуже важливо після кожного потрясіння подарувати собі дозу щастя, зафіксувати Щасливий момент, який залишить відповідний слід у тілі та свідомості.
Наведемо приклад.
Раніше випав перший сніг, і одразу ж у стрічці з’являлися фотографії, відео, тексти, що надихають. Цієї зими все інакше: з появою першого снігу багато хто стиснувся тілом і душею. Важко радіти, коли наші хлопці в окопах і їм там холодно. Але якщо з дитинства вас розчулює хрускіт снігу або перші білі острівці пухнастого і м’якого провісника зимових свят, що наближаються, не порушуйте цю нейронну магістраль Щастя, що сформувалася за довгі роки. Похрустіть снігом, а потім зробіть те, що можете: для ЗСУ, для волонтерів, для своїх близьких. Але спочатку помацайте сніг, зафіксуйте Щасливий Момент, сфотографуйте і поділіться ним з іншими.
Це важливо. І не лише для вас. У похмурий період люди підсвідомо прагнуть позитиву, перепочинку від горя. У тому числі вони шукають його в соцмережах, коли ввечері після емоційно напруженого дня гортають стрічку. І що у стрічці? Знову горе, розпач, страх? А як же просвіт? Ваша фотографія першого снігу або чашки кави, або відео з тренажерного залу може стати тим самим просвітом. У перервах між тривогами та сумними подіями життя продовжується, і це головний меседж, який не дає людині опустити руки та впасти в емоційний ступор.
Публікуючи виключно негативний контент і замовчуючи нормальне життя, ви точно не підтримаєте тих, хто на передовій відвойовує наше право ним жити. Адже що бачить воїн, якщо йому вдалося перевести дух і викроїти хвилинку для соцмережі? Він бачить, що його зусилля марні, що робить він недостатньо, тому що люди в тилу все одно страждають, як би він не воював за їхню безпеку та добробут. Набагато корисніше йому дізнатися, що країна, заради якої він ризикує життям, тримається, розвивається на зло ворогові. Хороша ілюстрація — сімейне життя. Якщо чоловік заробляє, забезпечує свою сім'ю, «воює» на робочому «фронті», а дружина при цьому постійно незадоволена і скаржиться, у нього рано чи пізно опустяться руки.
Люди, які Жадібно Живуть Життя, постять чесний і збалансований контент. Протягом дня в їхніх сторіс з’являється і кава, і перший сніг, і горювання, і день народження дитини, і донати, і катання на ковзанах, і успіхи на роботі, і вечеря при свічках та багато іншого — чесно та збалансовано. Брехня та підлаштовування під заданий стрим з’являється тоді, коли є страх помилки, а це ознака інфантильності.
Дорослість — це здатність зберігати себе, щоб на тебе ще хтось міг спертися. Це внутрішня стійкість і сміливість бути чесним із собою та іншими. У складну хвилину поряд (неважливо, в офлайні, або у твоїй стрічці) має бути людина в ресурсі. Добре було б самому прагнути бути такою людиною, у якої оптимізму та життєвої енергії вистачає і для себе, і для того хлопця.
