ЧОТИРИ КРОКИ. ЯК ЗДОБУТИ ФІНАНСОВУ СВОБОДУ ЗА ОБМЕЖЕНИХ ДОХОДІВ?
У самому понятті «гроші» закладений їх постійний дефіцит. На жаль, це історія з підсвідомості, яка характерна не лише для людей з обмеженими доходами, але й для мультимільйонерів.
Чим більше грошей, тим дорожчі «забаганки», тим більша прірва між «як є» і «як хотілося б». Навряд чи настане момент, коли грошей буде достатньо — у цьому сенсі не варто чекати рівноваги чи ідеального балансу, бо його просто не існує.
Разом з тим, можна хоча б знизити рівень тривожності, пов’язаної з грошима та їх браком. А тим, хто ледве зводить кінці з кінцями чи не може вибратися з боргів, вийти на стабільний фінансовий рівень і задовольнити базові потреби. Як це зробити? Ось кілька рекомендацій.
По-перше, взяти під контроль щомісячні витрати
Перше, що потрібно зробити, — зрозуміти скільки ми витрачаємо. Для цього слід взяти блокнот або встановити додаток на телефон і почати фіксувати абсолютно всі свої витрати. Саме всі: від великих покупок до дрібниць на кшталт морозива чи кави. Навіть якщо здається, що квиток на трамвай можна пропустити, краще записувати й такі речі. Важливо робити це щодня, не пропускаючи, хоча б протягом місяця. І тут я гарантую: коли ви підсумуєте витрати, будете дуже здивовані - багато хто на цьому етапі помічає, що витрачає більше, ніж заробляє.
Для повноти картини такий облік краще вести цілий рік. Адже в нас є не лише щоденні витрати — продукти, кава, спортзал — але й сезонні чи рідкісні: замінити шини на машині, злітати у відпустку, купити меблі. Усі ці витрати важливі, і щоб зрозуміти свій «реальний розхідник», потрібно враховувати їх також. Після року обліку можна поділити загальну суму на 12 і отримати реальну середню суму витрат за місяць.
Варто підкреслити: облік витрат — це не про економію. Це про розуміння. Якщо ви, наприклад, витрачаєте 100 умовних одиниць на місяць, то очевидно, що заробляти потрібно хоча б трохи більше за цю суму.
Нерозуміння своїх витрат властиве не лише людям із обмеженими доходами, але й мільйонерам. Наведу приклад. Якось я спілкувався зі знайомим підприємцем, дуже заможною людиною. До війни ми обидва багато подорожували, і в цій розмові обмінювалися враженнями від нещодавніх поїздок. Він зізнався, що дуже любить відпочинок на Мальдівах, а також щозими катається на лижах у Швейцарії. Розмова плавно перейшла до бізнесу — він запитав про мої підходи до управління грошима. Я пояснив, що мій принцип контролю фінансових результатів базується на дивідендах: я намагаюся організувати бізнес так, щоб він приносив стабільний дохід.
У відповідь він поділився, що вони з партнером беруть із бізнесу небагато, щоб не послаблювати його розвиток. На питання, скільки саме він бере, підприємець відповів, що йому вистачає десяти тисяч доларів на місяць.
Тут я не втримався. Щойно він говорив про лижі та Мальдіви, а лише одна поїздка на Мальдіви вартує мінімум двадцять тисяч доларів. На це він спочатку відреагував із недовірою, але потім зізнався, що насправді не знає, скільки витрачає. А отже, не знає і того, скільки «виймає» зі свого бізнесу.
Це не рідкість — серед підприємців така ситуація трапляється повсюдно. Багато хто думає, що живе на скромні суми, а при детальному аналізі з’ясовується, що їхні реальні витрати значно вищі. Я теж через це проходив. Коли вирішив взяти розходи під контроль, протягом семи років сумлінно фіксував усі свої витрати. Зараз це вже звичка — дуже дисциплінує.
Багато хто, почавши фіксувати витрати, швидко кидає - через почуття провини, яке виникає наприкінці місяця під час підбиття підсумків. Зазвичай з’ясовується, що витратили набагато більше, ніж планували. Тим часом облік витрат потрібен не для того, щоб викликати почуття провини, а щоб побачити повну картину, і потім поступово її змінювати.
Другий крок на шляху до фінансової свободи — сформувати фінансову подушку
Існує просте правило, яке придумав не я, але воно дійсно працює: відкладайте 10% свого доходу. Ця звичка допоможе вам поступово сформувати так звану фінансову подушку безпеки. Подушка — це сума, яка покриває ваші щомісячні витрати протягом шести місяців. Щоб її розрахувати, потрібно взяти свій «розхідник» за місяць і помножити його на шість. Саме така сума має бути відкладена та знаходитися у швидкому доступі.
Де зберігати ці гроші - вирішувати вам. Головне, щоб вони були легко доступні у разі необхідності. Фінансова подушка — це ваша страховка. Якщо ви втратите дохід, вона дозволить вам прожити півроку без сильного стресу та дасть час для пошуку нового джерела заробітку.
Третій крок — складання особистого фінансового плану
Це документ, у якому детально описані цілі та ключові етапи на шляху до їх досягнення. Серед таких цілей — навчання дітей, купівля нерухомості чи автомобіля, подорожі та багато іншого. Одним словом, усе те, на що потрібні гроші.
Фінансовий план робить цілі осяжними та допомагає структурувати шлях до них. Наприклад, якщо ви хочете колись купити будинок — це не більше, ніж мрія. Хотіть далі! Але якщо ви хочете купити будинок за пів мільйона доларів через десять років, то це вже частина фінансового плану. Грубо кажучи, це робочий документ, дивлячись на який, ви розумієте, скільки вам потрібно заробляти та витрачати, щоб досягти своєї мети у визначений термін.
Для багатьох людей наявність чіткого плану стає ефективним інструментом, який допомагає зосереджуватися на своїх цілях.
Четвертий крок — почати інвестувати
Коли фінансова подушка сформована, можна потроху інвестувати. Куди і як інвестувати — це окреме питання, яке вимагає спеціальних знань. Є різні способи та види інвестування, важливо обрати ті, що підходять саме вам. Головне — щоб ваші кошти почали працювати й приносити додатковий пасивний дохід. Інвестиції - це чудове доповнення до фінансового плану.
Було б чудово, якби нас із дитинства навчали правильно поводитися з грошима, чи не так? Тільки уявіть, скількох проблем у дорослому житті можна було б уникнути, володіючи простими навичками: контролювати витрати, формувати заощадження, будувати чіткі плани. Багатьом із нас на шляху до цих знань довелося набити чимало ґуль. Але ми можемо виправити прогалини наших батьків і вчасно навчити дітей основам фінансової грамотності. Чим раніше, тим краще. Сьогодні без проблем можна відкрити дитині рахунок або завести банківську картку, щоб вона поступово вчилася поводитися з грошима під контролем батьків.
Головне — підійти до цього процесу без тиску. Це не повинно виглядати як подачка чи бути пов’язане зі строгими правилами. Краще подати це як гру, як спільний проєкт. Такий підхід створює атмосферу довіри, де дитина почувається дорослою та залученою.
Батьки можуть переказувати на карту невелику суму — умовні кишенькові гроші на місяць. Це дасть дитині можливість самостійно ухвалювати рішення: що купити, на чому зекономити, а що відкласти на майбутнє. Так, комусь це буде цікаво, а комусь — ні, але в будь-якому разі ви запускаєте процес навчання та підготовки дитини до дорослого життя.
Ідеально починати це у 12−14 років, хоча можна й раніше. Тоді до 18 років у дитини вже буде базовий рівень фінансової грамотності. А якщо все робити послідовно, є шанс, що до повноліття вона не лише розумітиме, що таке гроші та витрати, але й розбиратиметься в інвестиціях. Багато підлітків уже в 16−17 років починають свої невеликі інвестиційні проєкти — діти включаються в процес швидше, ніж ми думаємо.
На завершення хочу порекомендувати чудову книгу Бодо Шефера «Шлях до фінансової свободи». Це дуже проста й зрозуміла книга, яка може стати відправною точкою для тих, хто тільки починає освоювати фінансову грамотність.
