Що таке "партнерки" і як вони працюють: чому звичайна розмова раз на тиждень може врятувати стосунки

В основі довготривалих стосунків чоловіка та жінки лежить дещо більше, ніж закоханість чи пристрасть. Серйозні стосунки - це партнерство, яке передбачає відповідальність, розуміння і дотримання правил, конструктивну комунікацію.

Я підприємець з 30-річним досвідом в бізнесі, тому маю певну профдеформацію - часом я порівнюю стосунки в парі з роботою компанії. В бізнесі ми плануємо, пишемо стратегії, проводимо наради, підбиваємо підсумки, коригуємо напрям - без зайвих емоцій та істерик. Інакше не було б бізнесу.

Стосунки - це значно складніший і більш довготривалий процес (якщо вони серйозні і дорослі). Втім чомусь прийнято вважати, що тут “все якось саме складеться”.

Не складеться!

Закоханість проходить. Її місце займає буденність і рутина, а з ними - багато запитань без відповідей, замовчаних образ і взаємних претензій.

Як зробити все правильно? Напевне, ніхто точно не знає. Я, наприклад, не знаю. У мене було два шлюби і два розлучення, - достатній досвід, щоб глибоко замислитися над темою. У кожного - свої причини, які призводять до непорозумінь, сварок чи розставань. Але є одна загальна причина - відсутність у людей звички говорити, слухати і, головне, чути!

Цьому можна навчитися, якщо підійти до питання системно і зробити комунікацію в парі регулярною, конструктивною, підпорядкованою низці правил. Я називаю такі розмови партнерками. Особисто мені вони дуже допомагають. Можливо, цей досвід стане в нагоді і вам.

Як працюють "партнерки"

Партнерки — щотижневі розмови, під час яких обговорюються всі важливі для пари питання, що накопичилися за тиждень. Найкращий час — неділя. Всі виспалися, розслабилися, ніхто нікуди не поспішає. Телефони вимикаються, сторонні подразники залишаються за дверима. Це простір для конструктивного діалогу, а не чергового з’ясування стосунків.

У партнерок є свої правила, дотримуючись яких можна прийти до результату

Перше — підготовка. Ніхто не вигадує теми на ходу. Впродовж тижня все записується: що турбувало, які питання виникли, що хочеться обговорити. До моменту зустрічі з п’ятдесяти дрібних подразників залишаються три-чотири дійсно важливі теми, які варті уваги.

Друге — слухати, а не контратакувати. Це не бій на аргументах, не спосіб пригадати старі образи, не майданчик для емоційних розборок. Якщо один говорить — інший слухає. Без «а ти», без «а в тебе теж», без «а пам’ятаєш, що було п’ять років тому». Якщо питання складне, відповідь можна відкласти на тиждень, щоб все зважити та осмислити.

Третє — партнерка не повинна закінчуватися сваркою. Якщо розмова починає виходити в емоційне поле, краще зупинитися і повернутися до теми через тиждень. Це не момент для з’ясування «хто має рацію». Це спосіб говорити і бути почутим, а не витрачати час на суперечки.

Партнерки допомагають поступово сформувати спільні правила взаємодії. Ми купуємо чайник — до нього йде інструкція. Купуємо праску — шість сторінок техніки безпеки: не лізь пальцями, не заливай водою, не встромляй мокрі руки в розетку. Людина влаштована складніше за праску. Але, на жаль, разом з нею в стосунки не передається інструкція. Тож її потрібно поступово писати самостійно. І партнерки, насправді, придумані саме для цього.

Кожен приходить у стосунки зі своїм досвідом, звичками, тригерами, уявленнями про норму. У когось модель «чоловік має вгадувати бажання», у когось — «жінка повинна терпіти». Двоє дорослих з різним багажем намагаються побудувати спільне життя.

Інструкція до партнера не пишеться за один раз. Вона створюється поступово, тиждень за тижнем. Спочатку основи, потім деталі. Якщо робити це системно, через кілька місяців можна звести нанівець більшість проблем.

Теми партнерок

Про що говорити? У кожної пари - свої гарячі теми. Але, на мій погляд, є кілька універсальних заряджених тем, через які переважно виникають основні конфлікти.

Самі стосунки

Взаємні очікування, правила, особисті кордони. Що прийнятно, а що викликає дискомфорт? Які дрібниці дратують і псують настрій? Що можна покращити? Без регулярних розмов усе це накопичується у вигляді взаємних претензій, поки одного дня не виллється в скандал.

Інші дві теми: секс і гроші. З ними ситуація складніша, оскільки так повелося, що розмови про це табуйовані в нашій культурі. Але якщо їх не обговорювати, рано чи пізно в стосунках почнуться проблеми.

Гроші

Тема фінансів десятиліттями була в тіні. За радянських часів про гроші не говорили відкрито, бо ідея ставилася вище за матеріальні цінності. В результаті кілька поколінь виросли з переконанням, що питання доходів і витрат – це щось незручне, особисте, навіть інтимне.

Часи змінилися, але модель досі працює. Люди не знають, скільки їм потрібно для комфортного життя, не розраховують бюджети, не обговорюють фінансові плани з партнером. В парах, де сімейний бюджет наповнює чоловік, а за витрати на сім’ю відповідальна жінка, перший може не уявляти, яка сума потрібна для щоденних витрат, друга – не знати реальні доходи і можливості. Звідси нерозуміння, образи, сварки. Якою б не була модель наповнення сімейного бюджету, кожна з них має свої особливості і тригерні точки, і їх потрібно обговорювати.

Найпростіший спосіб – вести облік витрат і мати прозору систему розподілу бюджету. Є гроші на особисті потреби, є гроші на спільні витрати. Кожен розуміє, скільки і на що витрачається. Це не про контроль, а про ясність.

Секс

Секс – клей стосунків. І водночас одна з найбільш замовчуваних тем.

На старті взаємин усе просто: бажання перекриває незручність розмов. Але з часом у кожній парі настає момент, коли хтось із партнерів починає відчувати дискомфорт. Зникає пристрасть, щось не влаштовує, з’являється відчуття, що інший дистанціюється. І замість того, щоб проговорити це, люди мовчки чекають, поки все якось владнається.

Але проблема в тому, що проблеми в цій царині без відвертого обговорення не вирішуються. Або ж вирішуються дуже неприємним і деструктивним для стосунків чином. Нас не вчили говорити про секс. Ба більше - нас вчили про нього не говорити, соромитися, червоніти. Звідси так багато нещасливих пар: люди можуть роками жити разом і не знати, про що мріє інший, що подобається, а що категорично не підходить.

Як почати говорити про секс? По-перше, розслабитися. Ця тема не терпить напруженості. Келих вина? Чому б і ні. Далі можна не говорити, а писати. Взяти аркуш паперу, розділити його навпіл. Ліворуч – бажання, праворуч – табу. Кожен пише окремо, а потім чоловік та жінка обмінюються списками і порівнюють зміст. Щось збігається, щось – ні, щось спочатку здається неприйнятним, а з часом викликає цікавість. Поступово говорити про секс буде легше. Головне - почати. І, ясна річ, не забувати практикувати.

Що робити, якщо партнер не хоче брати участь у партнерках

Нав’язувати – безглуздо. Змушувати – марно. Якщо людина категорично не готова говорити про стосунки, примус лише посилить опір і зробить тему ще більш токсичною.

Тут потрібен м’який підхід. Без тиску, без ультиматумів, без «або так, або ніяк». Замість звичного «ти ніколи не хочеш говорити про серйозне» варто спробувати інший підхід: «давай просто спробуємо, мені важливо тебе чути». Не вимагати, а запрошувати. Не критикувати, а пояснювати, чому це важливо.

Перша розмова може бути напруженою, але якщо вона минає безконфліктно, наступні будуть даватися легше. А якщо після кількох спроб людина не йде на контакт, не хоче говорити про важливе, не проявляє жодного бажання будувати партнерські відносини – можливо, варто задуматися над тим, чи варто взагалі продовжувати стосунки з такою людиною.