ПОЗБАВЛЕНІ "МЕДІАНЕДОТОРКАНОСТІ"

           Знаєте, хто такий "медіанедоторканий"? Так кореспонденти одного відомого українського видання під світовим брендом називали бізнесменів, які вперше вийшли в публічне поле. "Недоторканості" герої цього журналу позбувалися іноді добровільно, але частіше - примусово: про них дізнавалися, розкопували матеріал для статті, спілкувалися з ближнім і дальнім колом, конкурентами.  Діватися нікуди - доводилося давати інтерв'ю. Я, до речі, один із таких. Керував собі спокійно заводом... І ось одного разу приїхав журналіст: розпитав, написав. Процес незнайомий, дивний. Перший раз, як відомо, - боляче. Нині я не лише з цікавістю даю інтерв'ю, а й сам залюбки ділюся ідеями в постах і відео для соціальних мереж. 

           Спостерігаю за іншими вчорашніми «медіанедоторканими». Сьогодні вони вже в іншому статусі: це інфлюенсери із сотнями тисяч підписників у соціальних мережах. 

           З чим пов'язана трансформація? Із власного досвіду та розмови з деякими колегами можу виділити чотири причини.

           1. Безпека 

Особливості національної правової системи підштовхують бізнесменів шукати альтернативні шляхи захисту від рейдерів - як приватних, так і державних. Корпоративні та особисті конфлікти, які раніше вирішувалися в судах або в рамках переговорів різного типу і формату, сьогодні можна вирішити, надавши проблемі розголосу. Звичайно, робити це має сенс, якщо за тобою стоїть мільйонна аудиторія фоловерів. Чи стануть чіпати таку людину? Імовірність знижується: спробуй образити її - і здійметься неймовірний хай. Цікаво, що раніше з тієї ж причини підприємці уникали публічності. Поки я в тіні - мене не чіпають, але щойно висунуся - до мене прийдуть. Час же довів на конкретних прикладах: публічним бути вигідніше. 

           2. Комерція 

           Розвинений особистий бренд власника допомагає компанії продавати свій продукт, і продавати його дорожче. Я по собі знаю: прийди до мене невідомий маркетолог із цінником 50 тисяч доларів за концепцію або логотип, я його, найімовірніше, відправлю з порога подалі. Але от якщо прийдуть із компанії, ім'я власника якої у всіх на слуху і в якої мільйони підписників на YouTube, у них буде шанс. Пам'ятаєте пояснення офіціанта з фільму «Про що говорять чоловіки?»: «Грінка в нашому ресторані називається крутон! Тому що грінка не може коштувати вісім доларів, а крутон може!» 

           За смаком грінка від крутона, може, й не відрізняється. Іноді грінка смачніша і якісніша. Але купити крутон престижніше. Разом із продуктом у такому разі ти купуєш ще й гарантію якості, підтверджену ім'ям і репутацією першої особи.  

           Не обов'язково продавати крутон. Буває, продати потрібно сотню тисяч грінок - масовий продукт. Наприклад, крем, яким користується сама засновниця компанії, що його створила. Навіть якщо продукт купить 10% від мільйона підписників її сторінки в Instagram, це приголомшливий результат.

           3. Впізнаваність

           Вона сприяє ефективному нетворкінгу. Коли про тебе знають, простіше знайомитися з корисними людьми. Останні півроку я багато виступаю на форумах, конференціях, у закритих клубах. Скрізь - виключно на запрошення. Моя головна тема – «Як бізнесменові вийти з операційки і стати щасливим». Банально? Я так і думав спочатку: що я можу сказати нового? Але ось кілька разів поділився особистим досвідом у соціальних мережах, на кількох заходах, і понеслося... З кожного такого виступу я маю кілька корисних контактів. Іноді вони трансформуються у співпрацю. Нещодавно отримав ще одне підтвердження того, що медіаактивність працює. Я байкер і частенько беру участь у байкерських зльотах, що збирають до сотні людей. На одному з таких зльотів до мене підійшов незнайомий байкер і запитав: "Ти ж Суворов? Мені так подобається те, що ти пишеш і розповідаєш про щастя. Я навіть почав застосовувати твою систему". Розговорилися, виявилося, що він бізнесмен і у наших бізнесів є точки перетину. Обговорили можливість спільних проєктів.  

           4. Потреба у визнанні, самовираженні, творчості

           Людина, яка досягла успіху в бізнесі, хоче поділитися досвідом з аудиторією. Вийти з ролі вічного учня і побути вчителем, наставником. Бізнесмени - творчі люди. Коли творча енергія переповнює, а випустити її нема куди, підприємцю починає "зривати дах". Наприклад, компанія вже автономно працює без його втручання, і тут зі своєю творчою енергією власник починає займатися недоречним «покрщайзингом». Іноді ця енергія спрямовується в деструктивне русло: азартні ігри, любовні пригоди, екстрим, наркотики. Можливість виражати себе в соціальних мережах, на сцені, у книжках і статтях - це віддушина для підприємця. Зворотний зв'язок у вигляді лайків, коментарів, підписників - визнання, якого йому не вистачало в колі сім'ї або підлеглих. Наступний етап - просування своєї ідеї, яка лягає на підготовлений благодатний ґрунт із підписників і послідовників.  

           Шлях із заводського цеху або затишного кабінету в YouTube і TikTok не такий простий, як здається. Невже складно поділитися думками на камеру, скласти слова в речення, проілюструвати їх фотографією і опублікувати пост? Або потішити своє его розповіддю про успіхи зі сцени? Дуже складно! Особливо бізнесменам під 50, які років 25-30 присвятили бізнесу, планеркам, вирішенню питань, виробництву, комерції. А тепер їм потрібно освоювати принципово нову науку, в якій не працюють звичні для них правила і закономірності. Але яким би не був кінцевий результат, цей досвід дуже цінний і вартий парочки MБA. Вчитися у 20-річних і старанно працювати над собою для успішного бізнесмена - це справжнісінький вихід із зони комфорту.